Генералізований тривожний розлад (ГТР) – це стан надмірної тривоги, яку особа не може контролювати. Люди з ГТР регулярно очікують катастрофи, не переносять «невідомості», часто надмірно турбуючись про майбутнє, безпеку або продуктивність на роботі, здоров’я, гроші, сім’ю чи роботу. Нервуються щодо повсякденних обов’язків та домашніх справ.
Люди з ГТР не можуть позбутися свого занепокоєння, хоч і усвідомлюють, що велика частина їх тривоги невиправдана. Вони не в змозі розслабитися і часто мають проблеми із засинанням або тривожним сном. Їх занепокоєння супроводжуються такими фізичними симптомами як тремтіння, посмикування, напруження м’язів, головний біль, дратівливість, пітливість, припливи та відчуття запаморочення або задишки.
Багато людей з ГТР легко лякаються. Вони, як правило, відчувають втому, мають проблеми з концентрацією уваги та можуть мати супутню депресію.
Коли рівень їх тривожності легкий, люди з ГТР можуть функціонувати соціально та утримуватися на роботі. Коли рівень тривоги зростає, то це приносить труднощі для нормального функціонування, навіть з виконанням найпростіших повсякденних справ.
ГТР не рідкісний стан! Згідно дослідження (Wittchen, Zhao, Kessler, & Eaton) вважається, що протягом 1 року від 2 до 4% населення мають тривожний розлад.
ГТР частіше спостерігається у жінок, ніж у чоловіків та осіб молодого віку.
При ГТ розладі тривожні думки спрямовані на майбунє, на загрози і те, як ці загрози попередити та дати собі раду. Тривожні люди схильні відмовлятися від чогось наче і хорошого: подорожей, пошуку нової роботи, знайомств і виступів — бо бояться, що стане бентежно до нестерпності. У таких осіб спостерігається катастрофічне мислення.
Катастрофічне мислення – схильність будувати негативні прогнози і вбачати катастрофічні наслідки цих подій. Для прикладу, почувши про якусь подію людина вбачатиме несприятливий прогноз. Звістка про скорочення у сусідній установі призведе до цілого негативного ланцюга думок: «у нас теж таке буде, мене звільнять з роботи, я не зможу знайти собі іншої… не буде грошей?..» аж до думки: «закінчу на вулиці бездомним».
Упереджене інтерпретування – люди з ГТР можуть розцінювати двозначні подразники (події, новини, розмови) як загрозливі й, отже тлумачать їх як такі, що призводять до негативних подій.
Метапереживання – це переживання через переживання. По суті – це замкнене коло. До прикладу, люди які відчувають симптоми тривоги: серцебиття, пітливість, нудоту,
задишку – починають переживати через них, чим підсилюють ці ж симптоми.
Непереносимість невизначеності – людям з ГТР завжди потрібна впевненість, щоб не переживати. Якщо її немає, вони можуть почати переживати, щоб позбутися стресу. Тобто переживання стає методом контролю невизначеності (страху не прогнозованого майбутнього).
Як утворюється тривога?
За утворення тривоги у головному мозку відповідає – амигдала. Вона передає сигнал наднирникам і симпатичній нервовій системи, а вони посилають тілу команди: “приготуйся до двобою чи втечі”. Якщо на вас чекає іспит, співбесіда, ви чекаєте на важливі аналізи, то перейматися через це цілком природно. Але така тривожність має минути разом із причиною. Якщо стан триває опісля і має затяжний характер, то варто звернутися до психіатра, щоб розробити подальшу стратегію, як позбутися даних переживань.
На кінець хочемо наголосити, що тривога – це цілком нормальне почуття, яке має свої корисні функції і є частиною нашого життя. На противагу в людей з ГТР тривога лише іскра для спалаху комплексу симптомів, які носять деструктивний характер. Шукаючи методи приборкання ГТР, людина вдається до різних, часом і небезпечних варіантів, як вживання алкоголю чи інших психоактивних речовин для заспокоєння, заганяючи себе ще і в пастку залежності.
Тож краще не зволікати і звернутися до психіатра, якщо цей стан не минає самостійно і впливає на вашу якість життя!
Матеріал підготували: Богдан Сумарюк та Наталя Гринько, асистенти
кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка
