З 2010 року в екологічному календарі з’явилося цікаве свято – Всесвітній день горобця. Відзначати його запропонували 20 березня індійські та британські орнітологи, адже горобець є одним з найпоширеніших птахів як на Землі, так і в Україні. Часто горобців сприймають як безтурботних стрибунців, які цілими днями цвірінькають і купаються в калюжах, та вони вже давно стали супутниками людини і майже не гніздяться в дикій природі.
В Україні можна зустріти три види горобців: два з них трапляються частіше і в містах, і в селах – це хатній та польовий. Рідкісним залітним гостем у нас є чорногрудий горобець.
Проте ці маленькі пташки потребують допомоги, адже вони гинуть від морозів та відсутності їжі, стають жертвами домашніх котів і яструбів, потрапляють під колеса автомобілів.
До початку XXI століття загальноєвропейська популяція хатнього горобця значно скоротилась, а в ряді країн цей вид опинився на межі зникнення. Так, з середини 80-х років популяція горобців у Чехії зменшилась на 75%, у Великобританії – на 68%, причому у великих містах Британії вони практично зникли. Як причини називаються зменшення кількості комах під час їх періоду розмноження, хвороби, викликані високим вмістом пестицидів у злаках, зникнення місць гніздування в містах через їх реконструкції, зменшення зелених міських зон і знищення дерев, що знову-таки веде до загибелі комах, необхідних для вигодовування пташенят.
Ще однією з причин зникнення горобців могла бути кампанія по знищенню 4 шкідників у Китаї в рамках політики Великого стрибка (1958-1962). Мета кампанії полягала у знищенні «чотирьох шкідників» – щурів, комарів, мух і горобців і саме кампанія проти горобців стала наймасовішою. Пропаганда тоді пояснювала, що горобці масово поїдають врожай рису та інших зернових культур, чим завдають національному господарству колосальних збитків. План був розроблений у 1958 році. Закликав до цього Мао Цзедун 18 березня 1958 року на VIII з’їзді Комуністичної партії Китаю.
Оскільки горобець не може протриматися в повітрі більше певного проміжку часу (близько 15 хвилин), то усі селяни, школярі та жителі міст мали кричати, шуміти, бити в барабани, розмахувати палицями й ганчірками, стоячи на дахах будинків, щоб налякати горобців і не дати їм укриття. Втомлені птахи падали на землю як мертвий, чого й добивалися ентузіасти дійства. При цьому широко виставляли фотографії з горами мертвих горобців висотою в кілька метрів.
Звичайно ж було зареєстровано зменшення чисельності інших трьох «ворогів» (мух, комарів і щурів), оскільки для скорочення їх популяції потрібно використовувати гігієнічні засоби, а не «полювання», навіть всенародне. У ході кампанії в березні-квітні 1958 року тільки за три дні в Пекіні та Шанхаї було знищено 900 тисяч птахів, а до першої декади листопада того ж року в Китаї, за неповною статистикою, було знищено майже 2 млрд горобців. У Пекіні й приморських провінціях, де горобців знищували найдужче, заодно знищували взагалі всіх дрібних пташок.
Через рік після кампанії врожай дійсно став кращим, але при цьому дуже розплодилися гусениці й сарана, що з’їли врожай. У країні настав голод який призвів до загибелі понад 20 мільйонів осіб.
Щоб відновити популяцію горобців їх стали закуповувати і завозити до країни із сусідніх регіонів та країн і влада Китаю згорнула кампанію. У проєкті «Указу ЦК ЦКП про гігієнічні заходи», прийнятого 18 березня 1960 року, Мао Цзедун написав: «Не потрібно знищувати горобців, як результат, ми лише отримали клопів. Лозунг такий: Знищувати щурів, клопів, мух і комарів».
Лише зрозумівши шкоду від заподіяного людина починає цінувати втрачене… Горобці, як санітари, винищують щороку мільйони шкідників наших садів, полів та лісів. Їх основною їжею у дикій природі є дрібні комахи, гусінь, різноманітні личинки комах, якими вони вигодовують своїх пташенят. Також можуть вполювати дрібних ящірок та жаб. Горобці поїдають тлю на трояндах, сливах, яблунях, калині. При цьому діють дуже ретельно і ґрунтовно. У них навіть є своя власна техніка для особливо складних випадків. Селячись поблизу людини горобці починають харчуватися «плодами» цивілізації – від крихт хліба до фаст-фуду.
Всесвітній день горобця – це нагадування про птахів, яким ще не загрожує зникнення, але, попри своє широке поширення і чисельність, за відсутності свідомого ставлення людей до всього живого, що їх оточує, горобці можуть потрапити до зони ризику.
Цікаве про горобців:
Горобці літають зі швидкістю 38 км/год, але переляканий горобець може розігнатися до 50 км/год! Кожні 15 хв. польоту вони зупиняються, щоб відпочити.
За будівництво гнізда відповідальні самці. Поки йдуть роботи, вони намагаються привабити партнерок, які оцінюють горобця і його нерухомість та роблять свій вибір
Горобці – однолюби. Вони створюють сім’ю раз і на все життя. За кілька літніх місяців вони можуть дати по 2-3 приплоди. Новонароджені пташенята залишають вперше гніздо тільки на 10 день з дня народження.
На волі горобці живуть переважно від 4 до 5-ти років. У неволі за хорошого догляду живуть довше.
До 1860-х років у США не було жодного горобця. Туди їх завезли з Англії для полювання на гусениць. В Бостоні встановлений пам’ятник цим птахам. Пам’ятники горобцям також встановлені в таких країнах, як Білорусь, Росія, Німеччина та навіть далекі Японія та Сінгапур.
Горобці люблять приймати пісочні ванни. Птахи повністю занурюються в пісок і чистять своє пір’я від паразитів.
І на останок порада дачникам – поселіть горобців у себе на дачі та шкідники Вас не чіпатимуть, адже горобці зовсім не вегетаріанці і їх пташенята харчуються тільки білковою їжею – комахами. За літо горобці спроможні вигодувати три виводки діточок, які будуть багато їсти. Горобці поїдають тлю на трояндах, сливах, яблунях, калині. Улюбленими ласощами для горобців – суничні листоїди, як і тлю, листоїдів вони збирають дуже старанно. Вони знищують також насіння бур’янів і роблять це у великих обсягах. А ще вони підбирають з землі насіння, що обсипалося, позбавляючи тим самим їжі гризунів (мишей та щурів). А вони небажані гості на дачі.
Тільки не забувайте підгодовувати своїх пернатих помічників взимку та приберіть від них кота!
Інформацію підготував
к.біол.н., доцент кафедри мікробіології та вірусології Міхєєв А.О.
