У нашому мозку закладена і функціонує комплексна система тривоги, яка забезпечує нас сигналом про небезпеку у разі потреби. Однак, коли сигнал тривоги поступає часто і не завжди виправдано без реальної загрози то “виводить з ладу” захисний механізм і формує страх там, де насправді небезпеки немає чи вона – дріб’язкова, піддаючи таким чином нас постійним переживанням про загрози, які малоймовірні й на які, головне, ми не можемо ніяким чином впливати.
Саме цей механізм провокує внутрішньоособистісний конфлікт (мої бажання і моє бачення тої чи іншої ситуації та мої можливості), що не рівноцінно і є причиною виникнення тривожних розладів. У таких випадках ми говоримо про тривожний розлад як діагноз. Тривожні стани часто супроводжують соматичну і психічну патологію з соматичними й поведінковими проявами.
Соматичні ознаки це – розширення зіниць, тахікардія, підвищення артеріального тиску, прискорення частоти дихання, зменшення активності ШКТ, загальмування виділення слини, а також блідість, скорочення м’язів зі скутістю рухів, іноді тремтіння у всьому тілі, внаслідок збудження симпатичної нервової системи. Своєю чергою поведінкові прояви підвищеної тривожності є ще більш різноманітними й непередбачуваними — ; від відступу, втечі або боротьби з емоційними коливаннями, від повної байдужості, безініціативності до відчуття страху, переляку, паніки та демонстративної жорстокості (від булінгу з розміщенням в інтернеті своїх «подвигів» до катування тварин).
Прикладом нелюдської жорстокості є підрив пікарди у ротовій порожнині кішки (за інформацією зоозахисників в ніч зустрічі нового 2021 року). І виникає справедливе питання «хто цих людей виховував і чи в людському оточенні взагалі вони росли?».
Тривожні розлади бувають первинні як переважний симптом невротичних розладів, викликаних стресом, а саме – при гострій реакції на стрес, розладах адаптації, посттравматичних стресових розладах; ізольованих фобіях, що мають необґрунтовано велику інтенсивність; панічних пароксизмах; надокучливих страхів змінної інтенсивності при генералізованих тривожних розладах та при соматоформних розладах, пов’язаних з соматичними скаргами на нездужання, які не мають підтвердження при медичному обстеженні тобто не є об’єктивними, а зберігають тільки суб’єктивну оцінку. Вторинні тривожні розлади виступають як симптоми інших хвороб і порушень: соматичних, ендокринних, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин чи побічною дією ліків та психічних: при депресіях (різного генезу), шизофренії, розладах внаслідок органічного ураження головного мозку (інфекціях, черепно- мозкових травмах).
Отже, патологічні тривожні стани характеризуються неадекватністю інтенсивності відповіді до причини (за принципом парадоксальності – малий подразник провокує відповідь надзвичайної ваги), яка є джерелом страждання.
Інформація подана доцентом Світланою Русіною та лікарем Русланою Нікоряк
