Утоплення – одна з форм механічної асфіксії, що наступає найчастіше від попадання води в верхні дихальні шляхи та бронхоальвеолярний простір.
Механізм та наслідки
Основне значення у патомеханізмі утоплення має гіпоксія. Завдяки рефлексогенному спазму гортані до легень зазвичай потрапляє невелика кількість води, що не має значного впливу на вентиляцію легень потерпілого, натомість розпад та вимивання сурфактанту зменшують податливість легень. Заковтування води створює ризик аспірації. Не знаючи обставин утоплення, враховуйте можливість травми хребта (напр., внаслідок стрибка у води). Травма хребта з пошкодженням спинного мозку на рівні C5-C7 може спричинити тетраплегію та нейрогенний (спінальний) шок.
Перша допомога
При утопленні необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. Перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище і вибрати спосіб надання допомоги. Подбайте про власну безпеку та безпеку інших свідків випадку (потенційних рятувальників без підготовки порятунку на воді). Викличте допомогу та повідомте рятувальні служби.
Іноді, якщо випадок трапився біля берега можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівний круг, дошку, мотузку. Якщо поблизу є човен, необхідно використати його. Якщо потопаючий перебуває на поверхні води, то бажано заспокоїти його ще здалека, а якщо це не вдається, то краще доплисти до нього ззаду, щоб уникнути захоплень, від яких часом буває важко звільнитися. Одним з ефективних прийомів, який дозволяє звільнитися від подібних судомних обійм є занурення з потопаючим у воду. У таких обставинах він, намагаючись залишитися на поверхні, відпустить рятувальника.
Якщо це можливо, витягніть потопаючого на берег, найкраще на підкладеній під нього дошці, одночасно забезпечуючи стабілізацію шийного відділу хребта.
Якщо потерпілий знаходиться в свідомості, у нього задовільний пульс і збережено дихання, то достатньо укласти його на суху жорстку поверхню таким чином, щоб голова була низько опущена, потім роздягнути, розтерти руками або сухим рушником. Бажано дати гарячі напої, обгорнути теплою ковдрою та дати відпочити.
Якщо потопаючий не дихає – якнайшвидше розпочніть штучну вентиляцію (вже у мілкій воді). Зазвичай, легше однією рукою підтримувати голову, іншою піднімати щелепу і одночасно проводити рятувальні вдихи. Після вкладання на березі розпочніть серцево-легеневу реанімацію. Не припиняйте реанімацію до прибуття в лікарню – відомі випадки порятунку постраждалого навіть після кількох десятків хвилин, особливо в ситуації утоплення в дуже холодній воді.
При забезпеченні прохідності дихальних шляхів уникайте розгинання шийного відділу хребта, фіксуйте його, напр., тримаючи голову пацієнта між своїми колінами, відновлюйте прохідність дихальних шляхів, висувуючи щелепу вперед або витягуючи щелепу вперед за зуби (піднесення щелепи), при необхідності закладіть комір для фіксації шийного відділу хребта, не розгинайте голову під час інтубації.
Якщо є необхідність, якнайшвидше розпочніть оксигенотерапію.
Висушіть шкіру та накрийте постраждалого, щоб зменшити втрату тепла.
Профілактика.
Для запобігання нещасних випадків на воді не можна залишати дітей без нагляду поблизу водойм, купатися без нагляду дорослих, які вміють плавати та володіють прийомами надання першої допомоги при утопленні, не рекомендується купатися з човнів і плотів, поблизу шлюзів, пристаней та мостів, запливати за межі відведених для купання місць.
Не варто входити у воду після прийому алкоголю і в найближчі 1,5-2 год після вживання їжі, в стані фізичного і психічного стомлення, після тривалого перебування на сонці.
Дуже небезпечно стрибати у воду, особливо в незнайомій водоймі, глибина якої невідома, головою вниз, оскільки це нерідко призводить до пошкодження шийних хребців.
Починати купатися рекомендується в сонячну, безвітряну погоду, при температурі води 17-19°С, повітря 20-25°С. У воді потрібно знаходитися 10-15 хвилин.
Матеріал підготував: к.мед.н., доцент кафедри анестезіології та реаніматології Петринич В.В.
