Плануючи візит до стоматолога, більшість людей відчувають хвилювання або навіть тривогу, як пройде лікування, чи не буде боляче. І це в більшості випадків – нормально, адже ми завжди переживаємо і хвилюємося у ситуаціях, які не можемо контролювати. Але є категорія пацієнтів, які відверто бояться, що на стоматологічному прийомі трапиться щось жахливе. Причинами такої дентофобії можуть бути дитячі психотравми: усі знають, що 20-30 років тому знеболення і седація у стоматології не були настільки досконалими, як сьогодні. Або ж це був неприємний досвід неякісного лікування у дорослому віці: помилки або ускладнення, провал адаптації до протезування.
Крім того буремні події останніх років: пандемія, війна, економічна криза значно виснажили психологічну стійкість пацієнтів, тож найменший тригер може спричинити конфліктну ситуацію, зменшити відкритість пацієнта до співпраці із лікарем, або навіть спричинити невідкладний стан у стоматологічному кріслі (гіпертонічний криз, непритомність, істерику) тощо.
Відвертий страх перед болем, стоматологічними інструментами та маніпуляціями непросто подолати самотужки. Часто пацієнти обирають хибний шлях: уникають профілактичних оглядів, терапевтичного стоматологічного лікування і врешті-решт втрачають час для адекватного лікування та власне зуби, і таким чином потрапляють в крісло до стоматолога-ортопеда. Поведінка лікаря щодо таких пацієнтів має бути максимально тактовною, індивідуально налаштованою, і однозначно план лікування повинен включати психологічну підготовку до протезування.
«Ідеальний пацієнт»
Зі студентської лави майбутні стоматологи вчаться на мовчазних фантомах, намагаючись відшліфувати свої навички та сформувати компетенції. Або ж проходять симуляційні сценарії з так званим «стандартизованим стоматологічним пацієнтом», який апріорі вмотивований на запропоноване лікування, не має сумнівів у кваліфікації лікаря, готовий виконувати усі рекомендації, може коротко і чітко описати свої скарги, і при цьому мало поінформований в медичних термінах, захворюваннях і їх лікуванні. Відтак молодий лікар підсвідомо чекає таких «ідеальних пацієнтів» у своїй практиці. На жаль, реальний відсоток таких пацієнтів мізерний, тож дуже швидко лікар-стоматолог повинен опанувати базові психологічні навички роботи та спілкування з різними пацієнтами. Адже прогалина у взаєморозумінні може створити серйозні труднощі в лікуванні.
Реальний пацієнт
Усі люди сьогодні чудово обізнані про прогрес стоматології: нові малоінвазивні методики, неймовірну естетику, безболісне лікування. Знеболення здійснюється за допомогою багатьох ефективних методів: місцевої анестезії, седації, загального наркозу чи заспокійливих ліків. Немає причин для страху!
Однак, лікарю стоматологу важливо зрозуміти, що взаємодія із пацієнтом у більшості випадків відбувається на негативному емоційному фоні, зумовленому захворюванням (біль, необхідність вживати знеболювальне, естетичні вади, заплановані чи незаплановані економічні витрати). Пацієнти з аномаліями та деформаціями зубо-щелепової системи, адентією можуть відчувати себе невпевнено, соромляться розмовляти і посміхатися, адже бояться глузувань. І до стоматологічної клініки теж не спішать, бо бояться почути критику чи дорікання щодо стану зубів. Що вже й казати про пацієнтів із стресом на роботі, різноманітними проблемами у житті, про осіб, які знаходяться у кризовій ситуації, число яких з кожним днем війни невпинно зростає, про осіб із соматичними та психічними захворюваннями.
Тому лікарю-стоматологу слід приділяти багато уваги знайомству і спілкуванню, щоб з’ясувати всі особистісні характеристики пацієнта (темперамент, характер, інтелект, тип психологічно-мотиваційної поведінки тощо) для ефективного налагодження психологічного контакту з ним. Чи значить це, що стоматологу потрібно бути психологом? Однозначно! Психологія відносин – це потужний інструмент для ефективного надання допомоги своїм пацієнтам, і при цьому збереження власного психологічного здоров’я та профілактики професійного «вигорання».
Пацієнт – наш особливий гість
Уміння стоматолога правильно обрати стиль взаємовідносин – безцінне. Відносини мають базуватися на довірі, добрій волі, розкутості, відвертості, відсутності страху, при наявності доброзичливого взаєморозуміння усіх учасників.
- Традиційно у медицині та стоматології відносини між лікарем і пацієнтом будувалися за «авторитарним» сценарієм. Проте сьогодні, при доступності до медичної інформації, цей стиль не працює. Пацієнти шукають взаємодії, коли вони є активними учасниками діагностично-лікувального процесу, коли з ними обмінюються інформацією і враховують їхню думку. Хоч «пацієнт орієнтований підхід» і завдає стоматологам часом прикрощів, коли пацієнти вважають, що знають краще, як їх лікувати, однак все ж вартує зосередитися на основній перевазі цього стилю – якості взаємодії. І відплата за старання лікаря буде вагомою – це легкий збір анамнезу (відкритість пацієнта щодо його захворювань), довіра щодо спільно складеного і погодженого плану лікування, відповідність очікувань пацієнта і реально досягнутого результату, відтак задоволеність і лікувальним процесом, і своїм лікарем-стоматологом.
Типи пацієнтів
Класифікацій щодо типів характеру, темпераменту людей є у психології чимало. Однак клініцистам без професійної психологічної освіти вартує вивчити основні типи людського ставлення до хвороби. Виділяють серед пацієнтів екстерналів та інтерналів.
Пацієнти-екстернали – відкриті, комунікабельні, у них є широке коло друзів, знайомств, однак вони характеризуються високою збудливістю та імпульсивністю поведінки. У своїх недугах і хворобах вони звинувачують зовнішні обставини, долю, випадок. Вони можуть проявляти агресію і гнів як до лікаря, так і до інших пацієнтів. Основна тактика, яку варто застосовувати лікарю – це встановити емоційний контакт з такими пацієнтами, а лише потім переходити до інформаційного аспекту бесіди і до самого лікування.
Пацієнти-інтернали зосереджені на своєму внутрішньому світі, переживаннях. Такі пацієнти можуть бути замкнені в собі, некомунікабельні, важко адаптуються до перемін зовнішнього оточення (тобто до нових протезів, наприклад, вони будуть звикати довго і тяжко, з багатьма візитами для корекцій), схильні до самоаналізу. У спілкуванні в них переважає недовірливо-скептичний тип. Провину за втрачене здоров’я вони покладають лише на себе. Такі пацієнти надзвичайно відповідальні, виконавчі, однак вимогливі як до себе, так і до лікаря. У роботі з ними необхідно усі питання обговорювати максимально детально, інакше в пацієнта може виникнути почуття тривоги і недовіри до лікаря. З ними не можна економити на часі, проводячи консультацію, тому що темп мислення інтерналів буває сповільненим. Тож лікарю вартує бути терплячим і врівноваженим. Контакт з такими пацієнтами слід починати з нейтрального, інформаційного контакту, а вже потім формувати позитивне емоційне ставлення до лікаря.
Також важливим для лікаря-стоматолога є знання клінічної класифікації поширених «важких» типів пацієнтів, яких хотілося б уникати на прийомі. Але, ясна річ, це неможливо.
- Тривожний пацієнт: поведінка відзначається підвищеною тривогою, яка нічим не обґрунтована. Вони невпевнені в собі, при проведенні діагностичних та лікувальних процедур можуть втрачати свідомість, у них виникають різні вегето-судинні реакції. Такі пацієнти вірять найбільш песимістичними прогнозам, детально читають усю доступну медичну літературу в Інтернеті, шукаючи інформацію про можливі ускладнення і негативні прогнози. Вони себе «з’їдають» зсередини своїми побоюваннями і тривогами, навіть якщо здорові. Якщо лікування не працює, вартує звернутися до медичного психолога, який допоможе їм зняти емоційне напруження та тривогу, що сприятиме ефективному подальшому процесу лікування.
- Недовірливий пацієнт: поведінка відрізняється підвищеною недовірою до діяльності лікаря та його особистості. Такі пацієнти до процесу лікування ставляться з обережністю, часто скептично. Перш ніж погодитися з лікарем, сто раз обдумають, пошукають інформацію самі, проконсультуються в інших спеціалістів, а потім почнуть виконувати його рекомендації. Лікарю необхідно вчасно перебороти бар’єр недовіри і відчуженості пацієнта.
- Демонстративний пацієнт намагається, щоб на нього звернули увагу лікар, медичний персонал, інші пацієнти. Постійно має потребу у визнанні того, що він дійсно хворий, що він відчуває нестерпні муки. Він показує лікарю, що потребує особливої уваги до себе, перебільшує описи своїх скарг. Під час роботи з таким пацієнтом лікар повинен дати йому відчути, що він справді важливий.
- Депресивний пацієнт: пригнічений, ізольований від оточуючих, відмовляється від розмови з медичним персоналом, погано розкриває свій внутрішній світ. Він настроєний вкрай песимістично, тому що не вірить в успіх лікування і видужання. Однозначно потребує професійного психологічного супроводу перед початком стоматологічного лікування.
- Невротичний пацієнт: надмірно уважний до свого здоров’я, цікавиться результатами всіх додаткових досліджень, необґрунтовано припускає наявність в себе найрізноманітніших захворювань, читає спеціальну літературу. При спілкуванні з таким пацієнтом головне – дотримуватися дистанції, методом переконання пояснювати важливість та ефективність лікування, призначеного лікарем.
Усі ці типи пацієнтів одужують, реабілітуються повільно і з великими труднощами, не дивлячись на всі зусилля медиків. У них є переконання в непрофесіоналізмі лікарів. Через це «єднання з хворобою» повноцінна стоматологічна допомога таким пацієнтам не може бути надана. Тож, запорукою успішного лікування та протезування таких пацієнтів є ефективний психологічний супровід.
Деякі потужні стоматологічні клініки вже мають у своєму штаті психолога. Він допоможе визначити готовність пацієнта до початку лікування, проведе моральну підготовку пацієнта та його підтримку на всіх етапах лікування і реабілітації, що значно зменшує емоційну напругу, підвищує його мотивацію та остаточну задоволеність результатом. Найбільше це, мабуть, важливо для пацієнтів із тотальною реабілітацією щелепно-лицевої ділянки.
Отже, якісна допомога пацієнту неможлива без урахування його психологічного стану і знання медичної психології. Визначальну роль у процесі взаємодії лікаря-стоматолога і пацієнта відіграють сприйняття і розуміння учасників комунікації один одного.
Матеріал підготували завідувач кафедри ортопедичної стоматології, д.мед.н., професор Бєліков О.Б.,
доцент закладу вищої освіти кафедри ортопедичної стоматології, к.мед.н., доцент Рощук О.І.
