Важливо не примушувати особу розповідати про пережите. Деякі люди можуть не захотіти розмовляти про те, що трапилось, або про їхні особисті обставини. Проте для них може виявитися цінним, якби ви побули з ними в тиші, запевнили у тому, що ви поруч, і вони зможуть із вами поговорити, якщо захочуть, або запропонували б їм практичну підтримку, наприклад, їжу або склянку води. Не говоріть забагато. Можливість помовчати якийсь час може створити для людини необхідний простір і заохотити її поділитися з вами переживаннями, якщо вона захоче.
Рекомендації про те, що не слід говорити і робити. Найголовніше — залишайтеся собою, поводьтеся природно і будьте щирі, пропонуючи допомогу і турботу.
Що не слід робити та говорити?
- Не змушуйте людей розповідати свою історію.
- Не перебивайте, не підганяйте розповідь людини (наприклад, не дивіться на свій годинник і не говоріть швидко).
- Не торкайтеся людини, якщо не впевнені, що це припустимо.
- Не засуджуйте вчинки або почуття людини. Не кажіть: «Ви не повинні так думати» або «Радійте, що вижили».
- Не вигадуйте того, про що не знаєте.
- Не використовуйте складні терміни.
- Не розказуйте історії інших.
- Не розповідайте про свої проблеми.
- Не давайте марних обіцянок.
- Не думайте, що повинні вирішити проблеми інших за них, і не дійте так.
- Не позбавляйте особу відчуття власної сили і розуміння того, що вона сама може подбати про себе.
- Не говоріть про людей негативно (наприклад, не називайте їх «несповна розуму» або «навіженими»).
Текст згідно: WHO Psychological first aid: guide for field workers
20-21. (2017b). Перша психологічна допомога: Посібник для працівників на місцях.
Матеріал підготували: Богдан Сумарюк та Наталя Гринько,
асистенти кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка
