Парацетамол (міжнародна назва – ацетамінофен) – один з найвідоміших і найчастіше використовуваний препарат в світі. Але історія відкриття цього препарату досить цікава і не всім відома. Препарат був вперше синтезованим ще в далекому 1877 році в Університеті Джонса Хопкінса.
У 1893 році в результаті помилки фармацевта, хворому з хронічним больовим синдромом до складу ліків потрапила стороння хімічна сполука – ацетанілід. На щастя пацієнт не тільки не постраждав, але й відзначив помітне зменшення болю. Зацікавившись цим випадком фармаколог Джозеф фон Мерінг вирішив провести клінічні дослідження ацетаніліду на пацієнтах. І за результатами дослідження опублікував детальну статтю, де помилково висловився не на користь парацетамолу, а саме він стверджував, що парацетамол володіє високою здатністю викликати метгемоглобінемію. Впродож довгих років результати роботи Мерінга не викликали сумнівів, поки в 1947 році Девід Лестер та Ліон Грінберг вирішили знову дослідити – парацетамол, і в результаті їхніх досліджень було встановлено, що цей препарат являється одним із основних метаболітів ацетаніліду в крові людини і за результатами подальших досліджень вони довели, що введення великих доз парацетамолу білим щурам, не викликає метгемоглобінемію. Подальші дослідження парацетамолу показали, що цей препарат володіє вираженими анальгезуючими та жарознижувальними властивостями. Таким чином відбулося «повторне відкриття» парацетамолу. Як індивідуальний препарат він був зареєстрований в США в 1955 році під назвою ацетомінофен, а в 1956 році його почали застосовувати в Великобританії і Австралії. І з того часу ось уже близько 70 років парацетамол залишається найбільш популярним безрецептурним засобом від болю та гарячки. У 1995 році експертами ВООЗ була проведена порівняльна оцінка препаратів різних груп із сукупною жарознижувальною та знеболювальною дією, за критеріями «ефективність/безпечність», де перше місце зайняв парацетамол. Серед анальгетиків-антипіретиків парацетамол залишається лідером продаж навіть через 130 років від моменту свого першого клінічного використання і майже 70 років – від широкого виходу на ринок.
Препарати парацетамолу представлені чималим асортиментом лікарських форм, різноманітністю комбінацій, що дозволяє їх широке використання для патогенетичного чи симптоматичного лікування ряду захворювань. Це препарат вибору у пацієнтів, які не підлягають лікуванню нестероїдними протизапальними препаратами, наприклад, хворих на бронхіальну астму, виразкову хворобу, гемофілію, сенсибілізованих до саліцилатів, дітей до 12 років, вагітних або жінки, що годують груддю. Така популярність препарату, на жаль, часто призводить до передозування парацетамолом, що викликає найчастіше токсичне ураження печінки, особливо у великих дозах. Пацієнти вживають парацетамол частіше інших знеболювальних, оскільки вважають що він найменше шкодить шлунково-кишковому тракту. Однак варто пам’ятати, що парацетамол не є панацеєю знеболення і надмірне використання також може призвести до небажаних наслідків, особливо у людей похилого віку, або пацієнтів з гепатобіліарною патологією. І не варто забувати слова Парацельса: «Все — отрута, все — ліки; те й інше визначає доза», а самолікування може зашкодити вашому здоров’ю!
Інформацію підготували:
Професор Ігор ЗАМОРСЬКИЙ
Доцент Тамара КОПЧУК
