ЦІКАВО. Серце є найважливішим органом серцево-судинної системи, без якого неможливе існування організму людини навіть в принципі, адже саме скорочення серцевого м’яза забезпечують надійний кровотік і всі процеси життєдіяльності в органах і тканинах. Саме тому перевірці роботи серця треба періодично приділяти увагу, навіть за відсутності видимих скарг на стан здоров’я в цілому.
Перш за все, для контролю стану серцево-судинної системи необхідна консультація кваліфікованого кардіолога (при його відсутності, терапевта)– у віці до 30 років при відсутності скарг досить відвідувати лікаря 1 раз в 5 років, з 30 до 40 років – 1 раз в три роки, після 40 років – 1 раз в 2-3 року.
Що таке електрокардіографія
Для інструментального дослідження діяльності серцевого м’яза використовують електрокардіографію. Дослідження може проводитися в стані спокою, при фізичному навантаженні і при використанні деяких спеціальних лікарських препаратів – під час ЕКГ визначаються стан серцевого м’яза, ритм серця, кровотік в міокарді.
Електрокардіографія – це метод графічної реєстрації електричних явищ, які виникають у серцевому м’язі під час його діяльності, з поверхні тіла. Криву, яка відображає електричну активність серця, називають електрокардіограмою (ЕКГ). Таким чином, ЕКГ – це запис коливань різниці потенціалів, які виникають у серці під час його збудження.
Електрокардіографія є одним з основних методів дослідження серця і діагностики захворювань серцево-судинної системи. ЕКГ є незамінним у діагностиці порушень ритму і провідності, гіпертрофій, ішемічної хвороби серця. Цей метод дає можливість з великою точністю говорити про локалізацію вогнищевих змін міокарда, їх розповсюдженість, глибину і час появи. ЕКГ дозволяє виявити дистрофічні й склеротичні процеси в міокарді, порушення електролітного обміну, що виникають під впливом різних токсичних речовин. ЕКГ широко використовують для функціонального дослідження серцево-судинної системи. Поєднання електрокардіографічного дослідження з функціональними пробами допомагає виявити приховану коронарну недостатність, перехідні порушення ритму, проводити диференційний діагноз між функціональними та органічними порушеннями роботи серця.
Електрокардіографія абсолютно безпечна, що дозволяє проводити дослідження повторно й оцінювати динаміку змін, а також при лікуванні пацієнта.
Підготовка до електрокардіографії
Спеціальної підготовки до електрокардіографії не потрібно. Процедура проводиться в день звернення пацієнта до медичної установи. Дослідження проводиться після 10-15хвилин відпочинку не раніше ніж через 2 години після прийому їжі.
У кабінеті діагностики на область грудної клітини в спеціальних точках фіксуються електроди, які забезпечені присосками, для забезпечення щільного контакту зі шкірою, що виключить можливість виникнення перешкод. Під час запису електрокардіограми слід максимально розслабитися і не здійснювати жодних рухів. Можливо, буде потрібна затримка дихання. Тривалість процедури становить кілька хвилин.
Покази для проведення електрокардіографії:
профілактичні огляди в якості скринінгової методики виявлення патології серцево-судинної системи;
болі в ділянці серця;
задишка;
аритмія;
погіршення стану пацієнтів з серцевою патологією;
перед будь-якими хірургічними втручаннями та складними медичними процедурами;
при захворюваннях внутрішніх органів, залоз внутрішньої секреції (ендокринних);
при діагностиці пухлинних процесів (як доброякісних, так і злоякісних);
хвороби різних органів, які потенційно можуть ускладнитися патологією серця і судин;
експертна оцінка осіб, зайнятих на роботах, пов’язаних з високим ризиком.
Часто в людей, що мають проблеми з боку серця, виникає така ситуація: є скарги, але вони виникають тоді, коли не має можливості відразу звернутися до лікаря – увечері, вночі, під час якихось подій. Людина наступного дня йде в поліклініку, їй знімають ЕКГ, але не виявляють ніяких відхилень. Чому таке може відбуватися? Тому що стандартна електрокардіограма – це запис, подібний “моментальному знімку”, на якому зафіксована серцева діяльність за короткий часовий проміжок. Звичайна ЕКГ фіксує лише кілька скорочень міокарду: від трьох до двадцяти – залежно від кардіографа, що застосовується для цієї мети. Тоді як серце скорочується за добу близько 100 тисяч разів. Тоді на допомогу приходить метод Холтерівського моніторування ЕКГ.
Метод Холтерівського моніторування ЕКГ
Холтер – це портативний медичний реєстратор, що застосовується для реєстрування електрокардіограми й артеріального тиску протягом доби для того щоб зібрати, проаналізувати отриману інформацію й виявити можливі порушення. На пацієнта надягають холтер – прикріплюють на ременях до тіла й установлюють у визначених місцях електроди. Лікарі часто вживають фразу “повісити холтер” або “зробити холтер”, маючи на увазі те, що прилад буде використовуватися протягом 24 годин, амбулаторно, у звичайних для пацієнта умовах життя – будинку, на роботі, під час нічного сну. Цей процес називається холтеровським моніторингом, названим на честь вченого-дослідника Нормана Дж. Холтера, що вперше застосував в 1961 році цю методику.
Холтер реєструє ЕКГ протягом доби, і жодне серцеве скорочення за цей період не залишиться без уваги приладу, адже електрокардіограма записується безупинно. Холтер робить доступною для аналізу ту інформацію про стан роботи серця пацієнта, яка не може бути отримана за час короткого візиту до лікаря, і в цьому полягає найважливіша діагностична цінність цього приладу.
Потім холтер знімають з пацієнта, і за допомогою спеціальної комп’ютерної програми, що обробляє отримані дані, виявляють і аналізують всі, порушення ритму серця, безбольові та больові напади ішемії міокарду та ін. Добовий моніторинг, який запропонував Холтер – це процедура, що виявляє практично всі можливі порушення серцевої діяльності, які виникають протягом доби, що неможливо зробити за допомогою інших методів діагностики, що застосовуються в наш час.
Холтеровський моніторинг – проста й безпечна процедура. Для того щоб його провести, буде потрібно два візити до лікаря. У перший візит холтер програмують і встановлюють на пацієнта, ця процедура займає не більш чверті години. Через добу холтер потрібно буде зняти й провести аналіз його записів.
Холтеровський моніторинг може бути показаний пацієнтові, якщо:
є скарги на порушення серцевого ритму, серцебиття, запаморочення, втрата свідомості;
потрібна діагностика ішемічної хвороби серця;
необхідно профілактично спостерігати за пацієнтами із загрозливими ішеміями й аритміями;
потрібно оцінити ефективність проведеного лікування;
Крім цього, застосовувати холтер бажано, якщо в пацієнта є вроджені вади серця, як неоперовані, так і оперовані; у випадку перенесення пацієнтами інфаркту міокарда; для оцінки роботи кардіостимулятора. Незайвою буде процедура холтеровського моніторинга для людей з надлишковою масою тіла (страждаючих ожирінням), із захворюваннями ендокринної системи.
Пацієнт при даному дослідженні повинен жити своїм звичайним життям – працювати, відпочивати, зустрічатися з людьми, виконувати свої звичайні фізичні навантаження.
Деякі лікарі, встановлюючи холтер своїм пацієнтам, просять їх вести щоденник активності протягом доби обстеження. У цьому щоденнику повинно бути зафіксоване все, що впливає на серцеву діяльність: сон, приймання ліків, рух тощо. Це не завжди потрібно. По-перше, тому, що постійна увага до процесу з боку пацієнта може позначитися на вірогідності результату (людина буде думати тільки про те, що там показує холтер у випадку тієї або іншої його дії). А, по-друге, сучасний холтер може мати вбудований датчик, що фіксує фізичну активність пацієнта, за даними якого можна визначити, у який момент пацієнт спав, а в який, наприклад, бігав у парку. Під час аналізу ці моменти уточнюються.
Матеріал підготувала:професор Тетяна Ілащук,завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб
