Порушенням здоров’я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги формує поняття інвалідності (від латин. invalidus — слабкий, немічний).
Таке обмеження життєдіяльності людини може бути викликане наслідком хвороби, каліцтвом, травмою, дефектом розвитку.
За оцінками ВООЗ майже 15% населення у всьому світі має інвалідність. В Україні визнаних інвалідів налічується трохи більше 2,5 млн, що становить 5,5% від населення країни. Майже 40% з них – люди працездатного віку.
Увесь цивілізований світ відзначаючи Міжнародний день інвалідів, нагадує суспільству про необхідність виявляти милосердя і турботу до людей із фізичними вадами, привертає увагу всього світу до проблем інтеграції найбільш незахищеної частини людства в життя соціуму. В нашій країні люди з інвалідністю отримують необхідну підтримку в процесі набуття освіти, організації їх трудової діяльності та суспільному житті.
Такі особи з обмеженими можливостями – це особлива категорія людей, які мають свої погляди та проблеми. В них теж є душа і серце, якими вони все відчувають. Багато хто з них стає поетами, спортсменами, музикантами, художниками, тощо. Іноді демонстрація сили волі та прикладених зусиль для боротьби з інвалідністю є гарним прикладом для інших. Вони можуть бути і стають повноцінними і високоефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, у тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства. Ці люди особливо тягнуться до освіти і потребують нашої опіки. Та не завжди так просто подолати перешкоди, які виникають у інваліда в суспільстві.
Чуйна людина не повинна залишатися байдужою до цієї когорти людей. Зусилля ближніх повинні бути направлені в першу чергу на моральну підтримку людини з обмеженими можливостями, а наші дії, слова повинні допомогти їй реалізувати себе як особистість, щоб досягти своїх успіхів у житті. Нам усім разом потрібно усвідомити та переоцінити свою поведінку і ставлення, щоб інвалідам, яких обійшла доля, було затишно жити і навчатись з нами поруч.
Одним з професійних наших завдань є пропаганда здорового способу життя, розробка правильної лікувальної та реабілітаційної програми, яка у більшості випадків є індивідуальною. Поєднання знань, надії, бажання та дій завжди приноситиме добрі результати.
Тому, інвалідність – це не вирок. Це тільки привід замислитись над життям, переосмислити його цінності і навчитись жити по-новому – із сенсом для себе і користю для суспільства.
Матеріал підготували проф. Федів О.І. та доц. Волошина Л.О.
