Родина – одна з найбільших цінностей, створених людством за всю історію свого існування.
На сучасному етапі розвитку нашої держави важливою є проблема збереження здоров’я нації та утворення міцного соціального інституту родини. Тому активізація виховного впливу на молодь у підготовці до створення власної родини, як важливого осередку українського суспільства, є дуже важливим питанням.
Дар життя дається нам нашими батьками. Вони приводять кожного з нас із мороку небуття під сонце, любов’ю своєю поєднуючи нас із незліченними генераціями предків, вручають нам любов і прагнення до праці як основи майбутніх віків. І не тільки по крові, а й по душі і духу нашому, ми – діти батьків своїх. Щасливий і безсмертний той народ, у якому не обривається цей вищий і святий зв’язок. Важливою умовою збереження гармонійних відносин у родині є формування духовних цінностей та орієнтація на творчий розвиток всієї родини.
Найважливіше, що є в житті кожної людини – це її родина.
Адже родина – це найрідніші, найближчі люди, які допомагають нам у складних ситуаціях, які дарують нам тепло, це безпечний і затишний рідний дім, наш маленький світ в якому все дороге, звичне і зрозуміле. Родинне тепло, родинні уроки життя – це те, що людина бере із собою в дорослі шляхи.
Людина з’являється на світ маленькою, безпомічною істотою. Як навчити її робити перші життєві кроки, як виховати здоровою і розумною, чесною і правдивою, відважною і кмітливою, витривалою і спритною, наполегливою і працьовитою, доброю і щирою?
Ці та інші педагогічні проблеми здавна постають перед батьками. Батьківство і материнство – це святе покликання та велика відповідальність. Виховна роль матері для дитини починається ще з лона рідної неньки. Мати робить дитину благородною, ніжною, а також перша дає розуміння добра і зла. Від матері дитина чує перші слова молитви і рідної мови.
Материнська любов – це найважливіший чинник у формуванні фізичного, емоційного і духовного життя. Батькова наука, передача умінь від батька до сина, батькова суворість і вимогливість, батькова людяність і стриманість, ведуть дитину по життю впевнено і терпляче.
Батько й мати своїм прикладом навчають працювати, творити красу, доброти, відвертості, щирості у взаєминах із людьми, навчають жити у правді, мирі та злагоді. Люблячі батьки стають взірцем та ідеалом для своїх дітей.
Саме зі своєї сім’ї, з родини іде у світ людина і несе в нього своє серце, наповнене добротою і любов’ю, відчуттям краси і справедливості. Саме з родини несе вона у світ правду, чесність, віру, традиції і звички. То ж недарма народне прислів’я каже: «Який кущ, така й хворостина, які батьки, така й дитина».
В. Сухомлинський писав: “Бути хорошою людиною, принести щастя матері й батькові, не допускати, щоб старість їх стала горем, – нехай все це стане бажанням всього твого життя”.
Інформацію підготували професор кафедри медичної біології та генетики Роман Булик та асистент Катерина Тимчук
