Сьогодні ми дізнаємося більше про школу неврології, засновником якої був професор Сергій Савенко
Сергій Миколайович Савенко
(1901–1976)
Доктор медичних наук (1941), професор (1946), завідувач кафедри нервових хвороб Чернівецького медичного інституту (1945–1973), від 1973 року – професор, науковий консультант кафедри (1973–1976).
Був постійним членом правління Всеукраїнського товариства невропатологів і психіатрів і Всесоюзної та Республіканської комісій з проблем основних захворювань нервової системи. Входив до складу Вченої ради МОЗ УРСР. Запрошувався для консультацій і лікування високопосадовців Києва і Кишинева.
Засновник Обласного наукового товариства невропатологів і психіатрів (1946), яке очолював упродовж 30 років. Буковинську наукову невролого-психіатричну школу представляють її вихідці доктори медицини: професори І.К. Владковський, Ю.Г. Рузінова, Є.Н. Лєрнер, П.В. Волошин, Н.П. Татаренко, Г.Ю. Маліс, Ю.А. Антропов, В.К. Чернецький, В.М. Пашковський, І.І. Кричун, доцент І.П.Дищук.
Теоретичні і практичні розробки науковців кафедри і Буковинської неврологічної школи стали основою для проведення у 1968 році на базі Чернівецького медінституту виїзної сесії головного НДІ неврології і психіатрії АМН СРСР.
Наукова діяльність Сергія Миколайовича пов’язана з вивченням нейроінфекції, пухлин мозку, поліомієліту. Останні 10 років перебування на кафедрі присвятив вивченню судинної патології головного мозку. Автор 185 наукових праць. Добре відомі в неврології його монографії «Неоплазми нервової системи» (1940), «Вірусні енцефаліти» (1959), «Розсіяний склероз і дифузний періаксіальний енцефаліт» (1966). Під керівництвом професора С.М. Савенка підготовлено і захищено 4 докторських та 26 кандидатських дисертацій.
Двічі (1961 і 1969) Вчена рада Чернівецького медінституту представляла С.М. Савенка для присвоєння йому звання «Заслужений діяч науки і техніки» і двічі справа не проходила далі Чернівецького обкому КПРС. Сергій Миколайович принципово залишався безпартійним. Замість звання в 1961 році він отримав орден «Знак пошани».
Народився у селі Сасіновка Пирятинського району на Полтавщині. У 1927 році закінчив Київський медичний інститут. Кандидат меднаук (1936). Один із кращих учнів засновника української неврології академіка Б.М. Маньковського. Отримав чудову практику, працюючи асистентом, а від 1940 року завідувачем клініки нервових хвороб Київського психоневрологічного інституту в академіка Б. Маньковського і за сумісництвом – нейрогістологом у морфологічній лабораторії цього ж інституту (від 1934 року – завідувач цієї лабораторії). С.М. Савенко добре вивчив досвід організації роботи і оснащення кафедри нервових хвороб 2-го Київського медінституту, якою керував всесвітньо відомий професор В.Г. Лазарєв. На той час кафедра і клініка В.Г. Лазарєва були за всіма показниками найкращими в Києві та Україні. Кафедру і клініку нервових хвороб у Чернівецькому медінституті Сергій Миколайович творив за зразком побаченого на кафедрі професора В.Г. Лазарєва.
Будучи талановитим ученим, Сергій Миколайович залишався чудовим лікарем. Умів цікаво викласти матеріал на лекції. Але незабутнє враження справляли на присутніх його професорські обходи, консультації і клінічні обговорення хворих, на які завжди приходили невропатологи та інші лікарі міста й області. Це була школа професійної майстерності і клінічного мислення. Практичним лікарям завжди були раді на кафедрі.
Один із повчальних консиліумів, які регулярно проводив С.М. Савенко.
Фото 60-х років.
Професор Савенко був вимогливим як до себе, так і до своїх колег. Він мав надзвичайну працездатність. Працювати з ним було впевнено і надійно. У спілкуванні з колегами, студентами, своїми учнями Сергій Миколайович був коректний, без будь-яких проявів панібратства. Не любив проявляти своєї симпатії до будь-якої особи, з якою спілкувався. Цією рисою він був дещо схожий з професором Б. Л. Радзіховським.
Продовжив справу С. Савенка продовжив професор Петро Волошин, відомий в Україні та за її межами вчений, талановитий клініцист, педагог, вихователь великого загону науковців-невропатологів, організатор неврологічної і психіатричної служби в Україні, керівник Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України (м. Харків). Професор П.В.Волошин, удосконалюючи електрофізіологічні, біохімічні та інші параклінічні методи дослідження, обґрунтовував їх діагностичну і наукову цінність при вивченні неврологічних захворювань. Більшість його праць були присвячені вивченню патогенезу судинної патології головного мозку.
Під його керівництвом продовжуються наукові дослідження обміну речовин у хворих з порушенням мозкового кровообігу. Вивчався вуглеводний обмін (В.Г.Деркач, 1983 р.). Значну увагу приділяв професор П.В. Волошин питанню лікування та реабілітації неврологічних хворих. У полі зору було удосконалення організації неврологічної служби в області, розширення лікувальних можливостей санаторію-профілакторію с. Брусниця для відновного лікування хворих із захворюваннями центральної і периферичної нервової системи.
З 1981 по 1992 рік кафедру нервових хвороб та психіатрії та науковий напрямок очолював відомий невропатолог, талановитий педагог, – доктор медичних наук, професор Василь Кирилович Чернецький, який працював на посаді старшого наукового співробітника відділу неврології Харківського НДІ. Саме в Чернівецькому медичному інституті в повній мірі розкрився його науковий, педагогічний, організаторський талант і високий професіоналізм клініциста в галузі топічної та клінічної діагностики нервових захворювань. Так, починаючи з 1981р., під керівництвом проф. В.К.Чернецького поглиблено вивчались різні аспекти судинної патології мозку при церебральному атеросклерозі та гіпертонічній хворобі. З цією метою, замість поодиноких досліджень, дана тематика стала загальним науковим напрямком (комплексними темами) діяльності колективу кафедри (Д.В.Куліков, Ю.Г.Прасол, І.Я.Кричун, В.М.Паляниця). За ініціативи проф. В.К.Чернецького було оновленно базу дослідження (лабораторії біохімії, електрофізіології, рефлексотерапії та ін.), налагоджено плідну співпрацю з іншими науково-дослідними інститутами та навчальними закладами
У серпні 1992 року на посаду завідувача кафедри нервових хвороб та психіатрії обрано доцента І.П. Дищука, який працював асистентом кафедри психіатрії, доцентом кафедри нервових хвороб та психіатрії. Співробітники кафедри продовжували вивчати стан компенсаторно-пристосувальних можливостей при порушеннях мозкового кровообігу, зокрема, викладачі-психіатри розробили клінічні, електрофізіологічні, біохімічні та психологічні критерії діагностики хронічної недостатності мозкового кровообігу в хворих на алкоголізм з відповідною корекцією лікування.
З 1998 р. кафедру нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка очолює доктор медичних наук, професор Валерій Пашковський, випускник Чернівецького медичного інституту.
Професор В.М.Пашковський – автор багатьох наукових праць, в тому числі монографії «Інсульти мозку: особливості епідеміології та відновлення пошкоджених неврологічних функцій, діагностика і лікування».
Колектив кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології й надалі працює над вивченням етіології, патогенезу, клініки, перебігу, діагностики, лікування і реабілітації хворих, удосконаленням навчально-виховного процесу, практичної допомоги лікувально-профілактичним закладам охорони здоров’я Буковини, примножуючи славні традиції своїх вчителів та Буковинського державного медичного університету.
Інформацію підготував: Володимир БІЛОУС, науковець,
Історико-медичний музей БДМУ
