Мабуть, кожному з нас знайомі відчуття появи на тілі «гусячої шкіри» і ті причини, що призвели до цього. Але що це за реакція? Чому і коли вона виникає на шкірі людини?
«Гусяча шкіра» ніщо інше як пілоерекція (лат. – cutis anserina), розмовне – сѝроти. Термін «гусяча шкіра» використовується аби максимально точно описати стан шкірного покриву. Зовнішній вигляд такої шкіри дуже схожий на шкіру домашньої птиці, у якої вищипане пір’я. Вчені й досі не з’ясували всіх причин, які є підставою для подібної реакції нашого організму. Існує припущення, що це успадкована реакція від давніх пращурів як механізм виживання. Але чому волосся встає дибки від чогось приємного: наприклад, від почутих звуків чудового музичного твору або ніжного дотику? На думку вчених, подібна реакція шкіри на зовнішні подразники є певним видом рефлекторної реакції для реалізації інстинкту самозбереження. Цей вроджений механізм виживання змушує волосся вставати дибки від неочікуваного звуку: наприклад, швидких кроків позаду вас на темній вулиці або тріску сухого гілля під час прогулянки в лісі. Такі звуки викликають переляк (стресову ситуацію), що є поштовхом для виділення клітинами мозкової речовини наднирникових залоз адреналіну. Його надходження в кров призводить до зростання частоти серцевих скорочень і дихання, збільшення потовиділення і, власне появу «гусячої шкіри». Поява «гусячої шкіри» є нічим іншим, як рефлекторною відповіддю, що отримала назву піломоторного рефлексу. В основі такої фізіологічної реакції лежить збудження вегетативних периферичних нервових закінчень, які відповідають за скорочення гладкої мускулатури (α-адренорецепторів) волосяних фолікулів. Як тільки ці м’язи скорочуються, волосся на тілі стає дибки.
Ефект пілоерекції часто може бути викликаний не тільки страхом, але й іншими сильними емоціями. Саме такі емоції виникають під час скреготу чимось по металевій поверхні, або крейди по шкільній дошці. Аналогічну реакцію викликає і рух металу по склу, різке гальмування автомашини, завершення чхального рефлексу тощо. Подразники, що викликають таку реакцію, є унікальними для кожної людини. Буває, що прослуховування певних музичних творів може призводити до подібної реакції. Іноді високі ноти взяті виконавцем, провокують «гусячу шкіру». У такому випадку вважається, що звуковий тембр сприймається головним мозком чимось схожим на крик жаху. Звукові коливання, що виникають, передаються до слухових рецепторів (фонорецепторів) равлика внутрішнього вуха, який розташований в піраміді скроневої кістки. Якийсь неочікуваний звук, або зміна його тембру (раптова висока нота співака, зміна акорду), у людини автоматично викликає еволюційну реакцію «тікай, чи бійся». Походження такої реакції вчені пов’язують з налаштуванням головного мозку на виживання у процесі еволюції. Однак, через певний час, переконавшись, що ніякої небезпеки немає, організм заспокоюється. Стан напруги змінюється станом спокою, який супроводжується зростанням у крові дофаміну – гормону щастя. Відповідно зазнає змін робота органів дихання, серцево-судинна, ендокринна системи, а також поведінкова реакція.
«Гусяча шкіра» поряд з розширенням зіниць, минущою парестезією може бути доповненням до психофізіологічної реакції на слухові та/або зорові подразники, яка часто викликає приємний позитивно-валентний афективний стан більш відомий як естетична лихоманка, музична лихоманка або фрісон ( фр. /ˈfrɪsən/ FRISS-ən — тремтіти). Відчуття ознобу під час фрісону іноді сприймається як серія «хвиль», що рухаються вгору по спині, і передує виникненню пілоерекції на шкірі нижньої частини спини, плечей, шиї та рук.
Явище пілоерекції може виникати як наслідок впливу на людину холоду. Вплив низької температури на організм людини порушує її температурний комфорт. Іншими факторами, від яких залежить температурний комфорт є вологість повітря, температура випромінювання та швидкість руху повітря. У випадках, коли для сталості температури тіла необхідне додаткове тепло, організм залучає певні захисні механізми. Одним із таких механізмів є несвідомий скоротливий термогенез. Під час одного із його режимів (несвідомого терморегуляторного тонусу) відбувається підвищення тонусу м’язів шиї, спини, верхніх кінцівок внаслідок асинхронного, поодинокого, низькоамплітудного скорочення м’язових волокон. Інший – холодові несвідомі скорочення або дрижання м‘язів обличчя і шиї під час яких найбільш часто і виникає «гусяча шкіра». Це є результатом періодичної залпової низькочастотної активності мотонейронів спинного мозку, що призводить до некоординованих скорочень м’язів і виділення значної кількості тепла.
Отже, пусковим механізмом у виникненні «гусячої шкіри» як рефлекторної реакції у цьому випадку, є вплив чинників на терморецептори шкіри, слизових оболонок і внутрішніх органів. Терморецептори, які розташовані в шкірі та усіх різновидах сполучної тканини, є вільними нервовими закінченнями, що не мають мієлінової оболонки. Холодові рецептори (цибулиноподібні тільця – колби Краузе) – є інкапсульованими нервовими закінченнями, які розміщені у власній основі слизової оболонки. Підвищення температури тіла призводить до виникнення не тільки ознобу, але й «гусячої шкіри». Контроль за сталістю температури тіла досягається завдяки центру терморегуляції гіпоталамуса, який підпорядкований корі великих півкуль головного мозку.
Однак, трапляється і так, що «гусяча шкіра» являє собою не тимчасове явище, а постійно покриває якусь певну ділянку тіла. Це означає, що має проблема фолікулярного гіперкератозу як захворювання, що потребує лікування.
Матеріал підготували:
доцент кафедри фізіології ім. Я.Д. Кіршенблата, к.мед.н Гордієнко В.В.,
асистент кафедри фізіології ім. Я.Д. Кіршенблата, к.мед.н Савчук Т.П.
