Актуальність проблеми виникнення лікарської алергії в процесі сучасної медикаментозної терапії на сьогодні складно переоцінити. Алергія на ліки є одним із найпоширеніших проявів алергічних реакцій, що виникає у понад 10 % споживачів препаратів, при цьому 3 % випадків є підставою для звернення до лікаря, 5% – госпіталізації, 3% – інтенсивного лікування, 10 % – продовження госпіталізації. Ризик виникнення алергії значно підвищується у пацієнтів, які часто і постійно лікуються, а також у тих, хто контактує з фармацевтичними препаратами під час виконання професійних обов’язків. Частіше медикаментозна алергія розвивається у жінок (65-70 %) та пацієнтів зрілого віку (20-50 років). Така алергія характеризується надмірною реакцією імунної системи, що розпізнає препарат як сторонній агент, який потенційно небезпечний для організму людини, це призводить до вивільнення медіаторів і розвитку клінічних ознак, симптомів, характерних для алергічних реакцій.
Важливо відзначити, що з ймовірністю 1-3 % абсолютно будь-які ліки можуть викликати лікарську алергію, найчастішими причинами є антибіотики, знеболюючі та протизапальні препарати, засоби, що знижують згортання крові, вакцини та сироватки, кровозамінники, вітаміни та ліки, що містять йод і бром. Має місце у розвитку лікарської алергії, також перехресна сенсибілізація спричинена хімічною спорідненістю препаратів, наприклад серед протимікробних.
Відповідно до рекомендацій Державного експертного центру МОЗ України клінічні прояви лікарської алергії класифікують за ступенем тяжкості на легкі (свербіж, кропив’янка) – симптоми зникають через 3 дні після прийому блокаторів Н1-гістамінових рецепторів; середньої тяжкості (кропив’янка, набряк Квінке, екзематозний дерматит, мультиформна еритема, лихоманка) – симптоми зникають впродовж 4-5 днів, при прийомі середніх доз антигістамінних препаратів і кортикостероїдів; тяжкий ступінь (анафілактичний шок, синдром Лайєла, тяжкі ураження внутрішніх органів – міокардит з порушенням серцевого ритму, нефротичний синдром тощо) – симптоматика зникає через 7-10 днів після призначення антигістамінних препаратів, глюкокортикостероїдів у високих дозах, адреноміметиків та ін. засобів.
Для запобігати виникненню лікарської алергії, слід ретельно дотримуватись наступних правил, особливо ретельно збирати алергологічний анамнез, а також не застосовувати пацієнтам препаратів на, які раніше спостерігалися алергічні реакції. Важливо пам’ятати про перехресні антигенні властивості та не призначати препарати зі схожою хімічною структурою. З обережністю застосовувати пролонговані форми препаратів (наприклад, біцилін-3 та 5) та багатокомпонентні засоби, а також не застосовувати антибіотики з профілактичною метою, а пеніциліни у хворих на грибкові захворювання шкіри.
Окрім цього, не рекомендовано призначати препарати з вираженими алергенними властивостями пацієнтам з різними атопічними захворюваннями, так само слід уникати парентерального введення, особливо внутрішньовенного, якщо раніше спостерігалася алергічна реакція на лікарський засіб. Пацієнтам з полівалентною алергією необхідно по можливості уникати ліків і ширше використовувати фізіотерапію та немедикаментозні методи, до того ж уникати поліпрагмазії, тобто, на скільки можливо, не застосовувати більше 3-4 препаратів одночасно. Якщо препарат життєво-необхідний пацієнту, лікар-алерголог повинен провести комплексне обстеження і зробити висновок про можливість застосування цього препарату.
Отож, при призначенні будь-якого лікарського препарату слід враховувати співвідношення користь/ризик, інакше кажучи, лікування проводити виключно з позиції коли терапевтична користь переважає будь-які потенційні ризики
Матеріал підготувала доц.закладу вищої освіти кафедри фармації,
к.фарм.н. Аліна ПАЛАМАР
