Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) – це патологічний стан хронічного характеру, для якого характерний розвиток неконтрольованих повторювальних думок (обсесій) або дій (компульсій). Людина з метою подолання тривожного стану, або як їй здається, щоб «відвернути біду» привчає себе до постійного їх повторювання. Захворювання може сформуватися, як в дитячому віці під час статевого дозрівання, так і в дорослому у чоловіків та жінок. Якість життя при цьому значно знижується, тому дуже важливо тримати розлад постійно під контролем.
Розглядати обсесивно-компульсивний розлад як окреме захворювання у західній науці почали у другій половині ХХ сторіччя. Тоді з’ясували, що нав’язливі думки найчастіше пов’язані зі страхом заподіяти собі шкоди або помилитися у виборі, а також те, що страхи відповідають актуальним епохам: якщо раніше люди боялися заразитися сифілісом, то тепер їх лякає СНІД.
Близько двох-трьох відсотків населення України страждає від ОКР. Зазвичай він розвивається у віці від 20 до 25 років, але може виникати і в більш пізні роки або в дитинстві.
Проте природа ОКР довгий час залишалася невідомою. Останні дослідження німецьких та нідерландських вчених встановили, що дефіцит одного білка може самостійно пояснити виникнення розладу.
Сьогодні вважається, що при ОКР робота центру, який відповідає за обробку сигналу небезпеки, порушена, тому людина обирає тактику уникнення, доки мозок не заспокоїться, при цьому усвідомлюючи нераціональність поведінки.
Достатньо зачинити двері один раз і один раз вимити руки: звіт про успішне виконання цих дій звичайна людина отримує через органи чуття. Проте обсесивно-компульсивний розлад змушує повторювати доти, доки не послабиться тривога і дискомфорт, що викликаний відчуттям незавершеності дії.
Залежно від переваги психопатологічної симптоматики виділяють обсесивний, фобічний та компульсивний варіанти неврозу нав’язливих станів.
Клініка обсесивного варіанту характеризується нав’язливими думками, уявленнями, ідеями. Найчастіше бувають нав’язливі сумніви. Зміст їхній різноманітний, як правило, пов’язаний з побутом (чи зачинені двері, вікна, чи вимкнена електрика, газ, вода та ін.) або службовими обов’язками (чи правильні розрахунки, адреси, формулювання та ін.).
Фобічний варіант представлений різноманітними страхами. За фабулою їхнього змісту виділяють такі варіанти: нозофобія – побоювання за свій стан здоров’я (кардіофобія, канцерофобія, сифілофобія, СНІДофобія та ін.); танатофобія – страх смерті. Особливе місце займає страх збожеволіти -маніо- або лісофобія. На відміну від інших нозофобій, ця фобія нерідко є симптомом шизофренії. Страхи простору – агорафобія (відкритих просторів), клаустрофобія (зачинених приміщень).
Компульсивний варіант представлений нав’язливими потягами та ідеями. Останні також вельми різноманітні: нав’язливий рахунок предметів або розташування їх певним чином; нав’язливе чепуріння, поправляння одягу; нав’язливе миття рук та ін. Найчастіше компульсії пов’язані з відповідними фобіями та з їхніми наслідками. На відміну від імпульсивних, компульсивні потяги та дії підлягають ситуаційному вольовому контролю, що стає відповідним диференціально-діагностичним критерієм. Часто у хворих виробляються вторинні нав’язливі дії або ритуали, що сприяють подоланню первинної нав’язливості. Так, аби не повертатися додому для перевірки, чи зачинено двері, хворий спочатку тричі обходить довкола стола або тримає ключ двома руками та ін.
Попри біологічні причини походження, успішні випадки терапії ОКР спростували раніше поширену думку про невиліковність розладу.
Основним немедикаментозним методом лікування даного розладу є когнітивно-поведінкова терапія. Вона дозволяє корегувати несвідомі, «автоматичні» висновки пацієнта, які він сприймає за істину. Терапія базується на спільній роботі пацієнта та терапевта. Обрати «свого» фахівця справді складно: ніколи не знаєш, чи вгадаєш, чи не витратиш час дарма. Терапевт не вчить, як правильно думати, а лише допомагає з’ясувати, підходить індивіду звичний тип мислення чи навпаки – заважає.
Матеріал підготувала: доцент кафедри нервових хвороб,
психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка Юрценюк О.С.
