Пандемія короновірусу призвела до зниження оптимістичного стану людства та викликала колективну тривогу в усьому світі. На сьогодні поширеними хворобами стали психогенні психічні розлади, а саме – невроз нав’язливих станів чи обсесивно – компульсивний розлад.
Невроз нав’язливих станів розвивається у людей психастенічного складу внаслідок дії психогенного чинника (стресу).
Через виникаючий внутрішньоособистісний конфлікт, зумовлений переживаннями психотравмівної ситуації, людину охоплюють тривожні думки, яких вона не може позбутися. Основною їх рисою є тривожна недовірливість, нерішучість, схильність до сумнівів (обсесій), страхів (фобій), нав’язливих неконтрольованих дій (компульсій) зі збереженою критичністю до них та спробах боротися з ними. Спонтанно виникаючі відчуття тривоги викликають надмірне занепокоєння, які, як правило, розвивається після перенесеної гострої психотравми або на тлі досить тривалого психологічного диструсу. Тривала нервова напруга, у свою чергу, викликає дискомфорт, що отруюює життя людини. І в такому стані перебуває значна частина громадян. Невроз нав’язливих станів може проявлятися симптомами окремих варіантів та їх сукупністю.
Відмінною рисою обсесивного варіанту є мимовільно, непереборно виникаючи сумніви «не вдасья уникнути хвороби», нав’язливі думки «мабуть точно захворію», спогади «всі знайомі хворі», уявлення «лиш би не дуже важко перенести хворобу».
Фобічний варіант характеризується нозофобією, а саме – побоюванням за своє здоров’я – соvidфобія, страхом збожеволіти (маніофобія) та страхом смерті – танатофобія.
В свою чергу компульсивний варіант неврозу нав’язливих станів характеризується непереборною потребою виконувати нелогічні безглузді дії, страхуючи цим самим себе від небезпеки, а саме – нав’язливимим тривалим, багаторазовим миттям рук, частим використанням антисептиків, що не є відбиттям необхідності та реальності.
Важливим є те, що нав’язливі сумніви, страхи, прагнення, потяги, рухи і дії, порушуючи звичний плин життя людини, які виникають постійно, викликають сильне занепокоєння або тривогу, порушують таким чином психічне здоров’я людини.
Спроби «взяти себе в руки», «не звертати увагу» або зусилля із самоконтролю зазвичай не допомагають, а спонукають не зволікати з візитом до спеціаліста!
Інформація подана доцентом Світланою Русіною
та лікарем психотерапевтом Русланою Нікоряк
