Розумова відсталість – це група різних за етіологією, патогенезом і клінічною картиною непрогредіентних хворобливих станів, об’єднаних наявністю вродженого або набутого в ранньому дитинстві (до 3-х років) загального психічного недорозвинення з переважною недостатністю інтелекту Етіологія розумової відсталості (РВ) неоднорідна.
У 35% випадків відомі патогенні чинники, які викликали РВ і тоді вона є диференційованою. Причина більшої частини випадків цього стану не встановлена – недиференційована (ідіопатична).
Існує спадково-ендогенна та екзогенна етіологія РВ з переважною роллю спадкових чинників у її походженні у першому випадку і переважним значенням екзогенних (органічних і соціально-середовищних) чинників – у другому.
Але найчастіше РВ виникає в результаті взаємодії спадкових і екзогенних чинників. Серед ряду загальних, значимих для усіх форм РВ патогенетичних механізмів, найбільш важливим є хроногенний чинник тобто етап онтогенетичного розвитку під час якого наступає ураження головного мозку.
На сьогоднішній день вважається, що близько 2/3 випадків РВ виникає в результаті патогенного впливу на головний мозок у критичні періоди його внутрішньоутробного розвитку, що обумовлено особливою чутливістю мозку до цих впливів і слабкими репаративними можливостями ембріона та плода.
Відповідно до часу ураження на пренатальному етапі онтогенезу вади розвитку розподіляють на: гаметопатії – аномалії, обумовлені патологічним станом статевої клітини до запліднення; бластопатії – аномалії, обумовлені ураженням зародку на етапі бластули (до 4-х тижнів вагітності); ембріопатії – аномалії на етапі ембріогенезу (від 4-х тижнів до 4-х місяців вагітності); фетопатії – ураження в період від 4-х місяців до кінця вагітності. В останні строки вагітності і в перинатальному періоді патогенетичним механізмом РВ є виражена внутрішньоутробна гіпоксія, яка разом з інтоксикацією плода, пологовою травмою та асфіксією призводить до мозкових крововиливів з ураженням кори і підкірки. Причиною виникнення біохімічних змін при обмінних варіантах РВ є мутація гена, що призводить до порушення синтезу фермента, який регулює обмін речовин.
Серед порушень вищої нервової діяльності самими типовими є – грубе недорозвинення другої сигнальної системи, тяжке порушення її взаємодії з першою сигнальною системою і втрата функції регулятора поведінки.
Матеріал підготувала: доцентка кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка Світлана Русіна
