Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання із повітряно-крапельним механізмом передачі, яке уражає ротоглотку, дихальні шляхи, серце, нервову систему та нирки.
У 1991-1998 роках в Україні вже була епідемія дифтерії. Тоді через низький рівень вакцинації захворіло близько 20 тисяч людей, близько 700 із них померли. Протягом останніх дев’яти років в Україні щорічно реєстрували поодинокі випадки дифтерії (за винятком 2017 р.). У 2010-2018 рр. загалом зареєстровано 56 хворих на дифтерію, з них 12 дітей та 44 дорослих. Летальних випадків не зафіксовано. У 2019 р. в Україні зареєстровано 20 випадків дифтерії.
У 2021 році, за даними на 1 листопада, від дифтерії вакцинувалися лише 37,9 % дорослих. Серед дітей рівень охоплення щепленнями теж невтішний: 64,8 % дітей до 1 року отримали необхідні 3 дози вакцини, 61,8 % дітей – у 18 місяців, 57,1 % дітей – у 6 років, 71% дітей – у 16 років. Наразі, за інформацією МОЗ, в Україні низький рівень охоплення щепленнями від дифтерії.
Чим спричиняється дифтерія?
Причиною дифтерії є бактерія, яка має форму палички. Ці бактерії виробляють та виділяють дуже сильний токсин, який викликає запалення слизових оболонок, а також ураження серця, нервової системи та нирок. Вона стійка в навколишньому середовищі – на предметах побуту зберігається близько 2 тижнів, у воді – до 3 тижнів, але майже миттєво гине під час кип’ятіння.
Захворювання передається повітряно-крапельним шляхом (при чханні, кашлі), а також через одяг або інші предмети, яких торкався хворий.
Симптоми
З моменту потрапляння збудника дифтерії в організм людини до появи перших ознак хвороби проходить певний час. Це є інкубаційний період, який при дифтерії триває від 3 до 10 днів.
Симптоми хвороби проявляються поступово через 2-5 днів після зараження. Серед основних ознак захворювання:
- біль у горлі, особливо під час ковтання;
- підвищена температура тіла;
- виражена загальна слабкість;
- наліт на мигдалинах сірого кольору;
- осиплість голосу;
- збільшення шийних і підщелепних лімфатичних вузлів.
Приблизно через тиждень легка форма дифтерії (зазвичай буває лише у щеплених) закінчується видужанням хворого. Якщо цього не стається, хвороба переходить у тяжку токсичну форму, яка є вкрай небезпечною для життя.
Для токсичної форми дифтерії характерні симптоми:
- дуже висока температура тіла до 39,5-41 ᵒС;
- інтенсивний головний біль;
- сонливість, слабкість;
- блідість шкіри;
- сухість у роті;
- багаторазове блювання;
- біль у животі;
- різко виражений набряк мигдалин;
- значне збільшення шийних лімфатичних вузлів, болючі при пальпації.
Виділяють різні форми захворювання
Дифтерія ротоглотки: найчастіша форма; неприємний запах з рота, біль у горлі, труднощі під час ковтання, слинотеча, збільшені болючі регіональні лімфатичні вузли, у тяжких випадках – масивний набряк м’яких тканин шиї (bull neck, бичача шия). У пацієнтів з обструкцією дихальних шляхів – участь допоміжних дихальних м’язів, інколи ціаноз. Існує ризик аспірації відірваних фрагментів фібринозних плівок і асфіксії. Фібринозні плівки, спочатку білі, потім сіро-коричневі, з’являються впродовж 2-3 днів, покривають піднебінні мигдалики, задню стінку глотки, м’яке піднебіння; слизова оболонка ротоглотки незначно гіперемована і набрякла.
Дифтерія гортані і трахеї: як правило, внаслідок поширення процесу з глотки; фібринозні плівки і набряк слизової оболонки спричиняють звуження просвіту дихальних шляхів. Симптоми: захриплість, афонія, дзвінкий «гавкаючий» кашель, задишка.
Дифтерія носа: серозно-геморагічні, гнійні чи гнійно-геморагічні виділення з носа, незначне поширення фібринозних плівок (в основному перетинка носа); зрідка – загальні симптоми.
Дифтерія шкіри: раньова інфекція; хронічна виразка, яка не гоїться, вкрита брудно-сірим нальотом або заповнена некротичними масами, зрідка – симптоми системної дії токсину.
Дифтерія може вражати й інші органи: кон’юнктиву, вухо, піхву, пряму кишку.
Якщо захворів, що тоді робити?
Дифтерія – це не та хвороба, яку можна перенести «на ногах». Якщо ви помітили ознаки, то не списуйте на звичайну застуду, а тим паче не треба лікуватися вдома. Обов’язково зверніться до лікаря. Чим раніше встановлений діагноз, тим вищі шанси на одужання. Зазвичай хворих на дифтерію госпіталізують до інфекційної лікарні. Там вводять антитоксичну протидифтерійну сироватку.
Профілактика
Єдиний спосіб захиститися від дифтерії та запобігти розвитку небезпечних ускладнень – це вакцинація у дітей та ревакцинація у дорослих.
Згідно із календарем профілактичних щеплень, у 2, 4 та 6 міс. дітям роблять щеплення вакциною АКДП. Повторне щеплення проводять у 18 міс. та у 6 років. Потім у 16 років щеплення робиться вакцинацією АДП-М, а після цього – кожні 10 років.
Матеріали підготувала доцент кафедри
інфекційних хвороб та епідеміології Ірина БАЛАНЮК
