Приєднуйся

БДМУ в FacebookБДМУ на TwitterБДМУ на YouTube Пдписатись на Новини

Дні народження

9 жовтня
Гарвасюк О.В.
Куліш Н.М.
Маліщук Г.Д.
Шинкура О.Я.

10 жовтня
Іванчук П.Р.
Гордієнко В.В.
Кривецька І.І.

11 жовтня

Діклевич М.І.
Загороднюк М.І.
Панімарчук О.І.

12 жовтня

Кавчук О.М.
Слобожанінова Н.В.
Флюндра І.Г.

13 жовтня

Дійчук І.В.
Рак О.М.
Сахацька І.М.

14 жовтня

Голик В.М.
Ончуленко Д.В.
Перепелиця О.О.
Унгурян В.П.
Щербак Т.І.

15 жовтня

Доголіч О.І.
Дудка Т.В.
Косар Л.Ю.
Остапчук В.Г.
Шендерюк О.П.

16 жовтня
Чернецький Г.І.

17 жовтня

Вилка Л.Я.

18 жовтня
Косілова С.Є.

19 жовтня
Боледзюк Р.Б.
Піддубна А.А.

20 жовтня
Андрійчук Н.Й.
Бойчук О.М.
Проданчук А.І.
Сажин С.І.
Сходницький І.В.
Угринчук О.І.
Фундюр Н.М.

21 жовтня
Бєліков О.Б.
Вільчак О.М.
Кочерга Л.І.
Пислар Д.С.

22 жовтня
Камінський М.К.
Кшановська Г.І.
Окіпняк І.В.

23 жовтня
Меренюк Н.І.
Польовий В.П.

Епілепсія. Як жити з даною хворобою.

Вівторок, 08 серпня 2017 16:03

Епілепсія – хронічне поліетіологічне нервово-психічне захворювання з прогредієнтним перебігом, яке виявляється двома основними групами симптомів: пароксизмальними розладами (нападами) і більш або менш стійкими психічними порушеннями.

 

Пароксизми (напади) при епілепсії можуть бути представлені судомними, сенсорними чи їхніми психічними еквівалентами, що характеризуються розладами свідомості. При епілепсії порушується діяльність нервової системи, змінюється психіка, знижуються розумові здібності.

Психічні порушення сприяють формуванню специфічних змін особистості (епілептичний характер та епілептичне недоумство).

Великий епілептичний напад супроводжується судомами всієї мускулатури, порушенням дихання (обличчя стає синюшним, з рота витікає піна), настає мимовільне сечовипускання й дефекація. Після нападу, який триває до 2-2,5 хвилин, хворий засинає. Спогади хворого про події під час нападу відсутні.

Епілептичний характер особистості хворого має такі особливості:

Хворі причепливі, егоцентричні; водночас вони можуть бути занадто ввічливими, улесливими (“полярність емоцій”).

Їм властива дратівливість, запальність, злісність, гнівливість, злопам’ятність.

Мислення набуває загальмованості, в’язкості, деталізованості, конкретності; хворий не може розмежувати головне і другорядне.

Має місце схильність до вживання зменшувальних слів, надмірний педантизм.

При подальшому прогресуванні хвороби наступають особливі зміни пам’яті та інтелекту: у хворих багато років зберігається пам’ять на дати і частоту нападів, а також на інші факти, що мають відношення до хвороби при втраті пам’яті на суспільні події, професійні та шкільні знання; усі інтереси хворих, окрім турботи про своє здоров’я, згасають (епілептичне або концентричне недоумство, деменція).

Епілепсія може проявлятися в інших формах:

Лунатизм – спляча людина встає з ліжка, робить зовні усвідомлені дії, розмовляє. Після закінчення нападу він повертається в ліжко і не пам’ятає епізоду.

Парасомнії – здригання кінцівок при пробудженні або засипанні. Можуть виявлятися в мимовільних скороченнях м’язів обличчя.

Енурез – нічне нетримання сечі. При нападі сечовий міхур виходить з-під контролю головного мозку, відбувається його мимовільне випорожнення.

Після остаточного встановлення діагнозу епілепсії необхідно направити всі заходи на усунення всіх чинників, що провокують виникнення нападів або погіршення самопочуття.

Дані цілі можуть бути досягнуті шляхом регулярного застосування лікарських препаратів

Дозування, тип препарату і тривалість курсу його прийому призначає тільки лікар виключно на підставі даних аналізів і досліджень.

Профілактика хвороби

Профілактика епілептичної хвороби включає заходи первинної та вторинної профілактики. Первинна профілактика, спрямована на попередження епілепсії, розроблена недостатньо. Велика роль у профілактиці епілепсії належить медико-генетичним консультаціям. У зв'язку з важливою роллю генетичних чинників в етіології хвороби профілактика епілепсії полягає в попередженні шлюбу двох осіб, які страждають на епілепсію, а також ретельного нагляду за здоров'ям дітей в сім'ях із спадковою обтяженістю. Такі діти складають групу підвищеного ризику по епілепсії.

Слід попереджати причини, які можуть викликати епілепсію: інфекційні захворювання мозку, органічні ураження головного мозку різної етіології (судинні, ендокринні, пухлинні), травматичні ураження головного мозку, особливо травматизм під час пологів, алкоголізм, інтоксикацію наркотиками, солями важкими металами та іншими нейротропними отрутами.

Вторинна профілактика направлена на попередження несприятливого перебігу і загострення захворювання, тобто до стабілізації досягнутої терапевтичної ремісії. Особливе значення мають профілактика інтеркурентних захворювань, турбота про режим і харчування хворого.

Важливими заходами є правильна організація режиму дня (чергування навантаження і відпочинку), відсутність психологічних потрясінь і ведення здорового способу життя.

Організація режиму і дієтотерапія.

Правильно організований режим і харчування мають велике значення для хворих на епілепсію. З лікувальною метою хворим на епілепсію пропонується чотири види дієти: голодна, без солі, з різким обмеженням рідини і так звана кетогенна (зменшення білків і вуглеводів із заміною їх жирами). Практично всі харчові режими, особливо протягом тривалого часу, важко виконати, однак хворі на епілепсію повинні дотримуватися в їжі наступних правил:

1) обмежувати рідину, а в зв'язку з цим не вживати гострі і солоні страви;

2) обмежувати білкову їжу, особливо м'ясо, по можливості строго дотримуючись молочної, рослинної дієти;

3) не вживати міцних напоїв (міцний чай і кава) і категорично виключити всі алкогольні напої.

Хворим на епілепсію забороняється працювати близько рухомих механізмів, на висоті, біля вогню і води. Однак якщо епілепсія протікає без частих нападів, то хворим рекомендується посильна фізична і розумова праця. Ще Авіценна зазначав позитивний вплив на хворих на епілепсію бігу і ходьби. Саме через трудову діяльність, спеціально підібрану із суворим урахуванням стану та індивідуальних особливостей хворого (при виключенні умов, що сприяють перенапруження і перевтоми), найбільш повно здійснюється така важлива міра, як соціальна адаптація хворих на епілепсію.

Матеріал підготувала Карвацька Наталія – доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка

Прочитано 272 разів