Відмінною рисою часу, в якому ми живемо, є стрімке проникнення інформаційних технологій в усі сфери життя. Поява комп’ютера в освітніх установах дало можливість формувати у дітей стиль мислення, адекватний вимогам сучасного інформаційного суспільства.
Однак, при переході школярів на дистанційне навчання у зв’язку з пандемією, навчальний процес перетворився з «живого» на віртуальний. Участь в ньому стала можливою лише за допомогою комп’ютерів та інших гаджетів. Фахівці в області дитячої психології попереджають: безпечним для дітей і підлітків є перебування перед дисплеями не більше трьох годин на день. Перевищення цієї дози загрожує серйозними проблемами зі здоров’ям. Однак, вкластися в заповітні три години так і не змогла жодна країна світу.
За даними канадських фахівців, діти шкільного віку (канадці зараховують до нього вікові групи від 5 до 17 років) повинні проводити біля екранів комп’ютерів не більше 2 годин на день. Третя година додається на те, щоб зробити домашню роботу. І це – все, що може дозволити собі школяр без шкоди для свого здоров’я.
При дистанційному навчанні, як ніколи, необхідно дотримуватися правил, які убезпечать здоров’я: дотримуватися почуття міри, відпочивати не від дитини, а з дитиною, час має бути суворо регламентований, робити паузи, використовувати оптимальні режими монітора і правильну частоту оновлення екрану. Не можна забувати, що все добре має бути в міру! Навіть самий чудовий і корисний урок, організований за допомогою дистанційного навчання може стати шкідливим для дитини. Занадто тривале перебування перед комп’ютером може призвести до погіршення зору, до психологічної залежності від віртуального світу. Але ті, хто не нехтує правилом золотої середини у всьому, таких проблем ніколи не зазнає. І комп’ютер для них буде тільки другом.
Особливо сильних навантажень зазнав зір учнів. Час, який проводять учні перед гаджетами, абсолютно суперечить основним принципам безпеки для дитячого зору і збереження правильної постави. В результаті самопочуття дітей погіршилось. Так, у приблизно 30% учнів, з’явилися ознаки так званого комп’ютерно-зорового синдрому (почервоніння очей, біль, туман перед очима), до якого зазвичай схильні лише професійні користувачі комп’ютерів.
Тривале перебування перед монітором комп’ютера призводить до міопії (або короткозорості, розмитості віддалених предметів). Око, постійно сфокусоване на чомусь близькому, втрачає практику фокусування на віддалених предметах. Щоб цього уникнути, дітям, які проводять за комп’ютерами тривалий час, не рідше, ніж раз в 20 хвилин треба переводити погляд на предмети, що знаходяться на відстані не менше 6 метрів.
При дистанційному навчанні дитина не так багато дивиться на всі боки, як у звичайному класі, крутитися їй особливо нікуди. Вона напружує очі, якщо погано видно презентацію вчителя, просто напружується, дивлячись в екран на тестуванні, а це куди більше навантаження, ніж при погляді на папір. Домашні завдання – теж з екрану і їх відправка. Що можуть зробити батьки? Допомагати роздруковувати все, що можна, працювати з підручником стільки, скільки можна. Поговоріть з вчителями, які не передбачили ці функції. Підкажіть дитині, що можна не дивитися на екран, якщо цього в цей момент не потрібно. Якщо вчитель демонструє на екрані те, що є в підручнику, привчить дивитися в підручник. Якщо вчитель проводить усне опитування, дозвольте дитині закривати очі.
Обов’язково навчіть дитину гімнастиці для очей і робіть її разом між уроками – вам теж корисно зробити паузу в вашій роботі. Також по можливості організуйте заняття та ігри, які корисні для очей. Це перш за все настільний теніс, але і вдома можна організувати ігри на влучність, а на вулиці – рухливі ігри, які вимагають орієнтації в просторі і зорової уваги, не орієнтованої на одну точку.
Додаткову загрозу для здоров’я представляє нерухоме сидіння перед комп’ютером. А звідси – проблеми, що виникають з обміном речовин, а слідом – підвищена ймовірність надмірної ваги дитини, діабету, серцевих захворювань. Єдиний порятунок, щоб школярі проводили фізичні вправи, хоча б раз на годину. Той час, що витрачається на дорогу до школи, у дітей звільнився, але відчувають вони себе більш млявими. Насправді примусовий рух в школу, переміщення по школі – це тисячі кроків в день. У квартирі практично неможливо пройти ті ж метри і кілометри, що на вулиці. Намагайтесь організувати корисну діяльність для дитини поза домом. Це прогулянка з собакою, походи по району з корисною метою. Допоможіть дітям організувати заняття в парку. Під час навчання організуйте п’ятихвилинки раз на годину, на яких діти розслаблюють плечовий пояс і рухаються. Ви можете вести фізкультхвилинки в «zoom» для всіх дітей класу, домовившись про це з батьками. Імовірність, що однокласники вашого сина чи доньки будуть в них брати участь, висока, особливо якщо ви додасте в процес харизми і гумору.
В цей період важливо забезпечити збалансоване харчування, яке за калорійністю не перевищує затрати енергії під час фізичної активності. В раціоні дитині повинні бути свіжі фрукти і овочі (не менше 500 г), які є основним джерелом вітаміну С. Джерелом білка та мікроелементів є м’ясо або риба, молочні продукти. Слід відмовитись від «легких» вуглеводів, а саме «сухих сніданків» та солодких газованих напоїв. Краще вживати прості каші (гречану, кукурудзяну, вівсяну), які довше засвоюються і не викликають швидкого відчуття голоду. Приміщення треба регулярно провітрювати, а повітря зволожувати. Дуже важливий повноцінний сон. Тому, контролюйте час, коли дитина засинає. Нарешті, оскільки фон психологічних негараздів у сім’ї часто створюють вкрай втомлені батьки, їм також необхідний відпочинок і психологічна підтримка.
Мельничук Л.В.
Доцент кафедри сімейної медицини
