Всесвітній день боротьби з цукровим діабетом – 14 листопада – відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/61/225 з 1991 року в день народження Фредеріка Бантінга, канадського фізіолога, який відкрив спільно з професором Джоном Маклеодом гормон інсулін.
Відкриття Фредеріка Бантінга і Джона Маклеода врятувало життя мільйонам. І хоча цукровий діабет і до цього дня невиліковний, завдяки інсуліну люди навчилися тримати цю хворобу під контролем. Однак, досить часто привертає увагу запитання: “Навіщо в організмі потрібні глюкоза та інсулін?”. Так, глюкоза в організмі є основним джерелом енергії, завдяки якій працюють всі органи і тканини.
Її кількість у крові завжди мусить бути сталою, оскільки припинення подачі енергії означає загибель усього організму, передусім – мозку, що за добу споживає близько 115 г глюкози, або 75-100 мг за хв. Джерелом глюкози є різні вуглеводи, що надходять з їжею, які після різних біохімічних реакцій перетворюються на глюкозу. Частина глюкози витрачається одразу як джерело енергії, інша частина відкладається про запас у печінці у вигляді глікогену, і ще одна частина – також про запас у вигляді ліпідів. Безпосередню роль у цих процесах відіграє білок інсулін, що синтезується у бета-клітинах підшлункової залози, що входять до складу острівців Лангерганса. Інсулін бере участь у синтезі білків, ліпідів і глікогену, а також пригнічує розпад білків, ліпідів і сприяє зниженню кількості глюкози в крові та засвоєнню її різними тканинами. Спочатку синтезується неактивна форма інсуліну — проінсулін, з якого утворюється власне інсулін і С-пептид. Секреція інсуліну, що відбувається постійно для підтримання різних біохімічних процесів в організмі, називається базальною. Після надходження їжі в організм рівень глюкози у крові зростає (це називається постпрандіальною гіперглікемією), у відповідь на це різко збільшується кількість інсуліну, і це називається піковою секрецією. Завдяки піковому викиду інсуліну пригнічуються процеси синтезу глюкози й забезпечується засвоєння глюкози тканинами організму. Тканини, які засвоюють глюкозу за допомогою інсуліну, називаються інсулінозалежними (м’язи, жирова тканина, печінка). Роль інсуліну в засвоєнні глюкози тканинами можна порівняти з ключем, що відкриває шлях глюкози в клітину, і без цього ключа чи при порушенні взаємодії інсуліну з клітиною (ключа із замком) глюкоза в клітину потрапляє в недостатній кількості. Цей феномен називають інсулінорезистентністю. Існують також інсулінозалежні тканини, яким не потрібен інсулін для того, щоби засвоїти глюкозу. До таких тканин належить, наприклад, нервова тканина, включаючи головний і спинний мозок. У клітини цих органів глюкоза потрапляє шляхом дифузії. Це означає, що надходження глюкози прямо залежить від концентрації в крові, а отже, найменше відхилення буде згубно діяти на ці клітини. Після того, як прийом їжі закінчений і вся глюкоза перероблена належним чином, вміст її у крові знову приходить у норму. Коли потреба в ній зростає (фізична активність, стрес і т.д.), спочатку споживається глюкоза крові та вміст її в крові знижується. Потім вмикаються механізми синтезу глюкози із глікогену, і рівень глюкози знову відновлюється (глікогеноліз). Якщо потреба в глюкозі велика й запасів глікогену не вистачає, то вмикається механізм синтезу глюкози з ліпідів і білків (глюконеогенез). Звичайно при зниженні кількості глюкози в крові людина відчуває голод, тому надходження їжі ліквідовує брак глюкози, піковий викид інсуліну блокує процеси глікогенолізу та глюконеогенезу. Так виглядає процес нормального обміну глюкози.
При цукровому діабеті виникають патологічні процеси, адже це хронічне прогресуюче захворювання, що розвивається внаслідок абсолютної чи відносної недостатності інсуліну, появи інсулінорезистентності, внаслідок чого виникає гіперглікемія — стійке підвищення рівня глюкози у крові. Тому ми за свій обов’язок ставимо нагадати Вам про цю патологію, яка на сьогодні зачіпає кожного 40 українця та майже 5% первинної інвалідності дорослого населення в Україні є наслідком захворювання на діабет.
Інформацію підготувала доцент Піддубна Антоніна
